Соціалізація дитини з ООП. Від сім’ї до дитячого садочка.

  Для виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами, потрібно більш проникливе мислення, більш глибока мудрість. Соціалізація дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, дітей, які є вразливими, чутливими і залежними від дорослих – завдання всього суспільства. Але найбільш повноцінно ця допомога надається в навчальному закладі та в сім’ї. Сім’я – перший інститут соціалізації дитини, де вона отримує свій життєвій досвід, зразки подальшої поведінки. Основні соціалізуючі функції сім`ї полягають у забезпеченні фізичного та емоційного розвитку індивіда; формуванні статевої ідентифікації дитини; її розумовому розвитку та розвитку здібностей і потенційних можливостей; забезпеченні почуття захищеності формуванні ціннісних орієнтацій особистості; допомозі в оволодінні нею основними соціальними нормами.

В закладах освіти, педагоги  навчають дітей з особливими потребами самостійно вирішувати проблеми, приймати рішення, будувати здорові міжособистісні відносини, контролювати емоції та долати стрес, вміти співчувати та радіти успіхам інших, формують в них життєві навички, позитивні поведінкові вміння, вміння жити в суспільстві, узгоджуючи свої вимоги зі своїми бажаннями,  засвоювати нові знання, використовувати їх при прийнятті тих чи інших життєвих рішень, формують комплекс практичних навичок, необхідних для життя в суспільстві. Для виконання всіх цих завдань потрібно будувати свою роботу таким чином, щоб вихованці  якнайбільше виконували практичних робіт на різні теми відповідно віку та індивідуальних можливостей.

У дошкільному періоді діти з ООП соціалізуються найлегше. Так, дитина може мати свої особливості, що не дозволяють їй комунікувати з однолітками активно. Проте, зазвичай, поки дорослий не скаже дитині, що вона не є такою, як всі, вона навіть не звертатиме на це увагу.

Якщо у початковій школі вчитель не робить акцент на особливостях дитини, її приймають, однак батьки починають порівнювати дитину з іншими дітьми.

Процес інтеграції може вважатися повноцінним, якщо забезпечує три умови:

 -навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенційного розвитку;

 -можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам виховувати власну дитину;

 -розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціалізації.

Соціалізація, що здійснюється через сім’ю, освіту й виховання, необхідна не лише для підготовки до дорослого життя чи здобуття професії. Головним завданням дорослого є передача дитині тих моральних якостей і норм поведінки, які відповідають вимогам суспільства. Відсутність здатності засвоювати знання призводить до порушення процесу соціалізації.

Прийоми соціалізації дітей з особливими потребами

Вихователі груп включення цілеспрямовано забезпечують дітям з особливими потребами можливості для соціальної взаємодії зі своїми ровесниками, досягаючи цього різними способами.

Вони пропонують дітям такі види діяльності, які передбачають взаємодію і взаємозалежність, що сприяє встановленню між здоровими й «особливими» дітьми дружніх стосунків. Дітей  заохочують обирати не лише центр діяльності, але і товариша, з яким вони гратимуться. У кожній групі, як правило, є діти, яким подобається вчити товаришів, допомагати їм.

Гра-головна форма сприйняття інформації у дітей. Тому через неї відбувається процес соціалізації дошкільнят. Для того щоб цей процес був успішним та результативним, виділяють деякі умови:

Самостійність. Після отримання нової інформації, малюк повинен осмислити її, перевірити і опанувати.

Самоорганізація. Це коли малюк сам, без сторонньої допомоги може займатися своїми справами. Залежно від особливостей дитини, самоорганізація більше властива дітям старшого віку. Але не завжди. У старших дошкільників формується вміння сприймати завдання, планувати свою діяльність, самостійно її контролювати і оцінювати.

Колективна взаємодія. Щоб вирости гармонійною особистістю, мало спілкуватися тільки з дорослими. Крихітці необхідно і спілкування з дітьми. Саме з дітьми, а не з однолітками. Важливо, щоб діти були різного віку. Це дозволить її по-різному грати свою роль і адаптуватися легше в будь-якому соціальному середовищі.

Спільне навчання і виховання в умовах дошкільного закладу позитивний вплив як на дітей з особливими потребами, так і на нормотипових дітей.

Особливості дітей у період адаптації та соціалізації. На що слід звернути увагу?

Потреба у контакті з іншими дітьми/дорослими.

Моторні особливості.

Поведінкові особливості.

Мовленнєві особливості.

Підвищена чутливість до сенсорних стимулів.

Емоційна холодність.

Страх змін та новизни.

Затримка формування навичок самообслуговування.

Працездатність у дитини може бути нерівномірною.

Такі діти не витримують труднощів та невдач.

«Прив’язані» до дорослих.

 Гарно налагоджена взаємодія батьків та педагогів дозволить контролювати процес соціалізації, вчасно реагувати на можливі труднощі та коректно допомагати дитині у її розвитку!